Йшов по дорозі хлопчина. Дивиться — копійка лежить. «Що ж, — подумав він, — і копійка — гроші!”
Взяв її і поклав в гаманець. І став далі думати: «А що б я зробив, якби знайшов тисячу гривень? Купив би подарунки батькові з матір’ю!”
Тільки подумав так, відчуває-гаманець начебто товщий став. Заглянув у нього, а там — тисяча гривень. “Дивна справа! – подивувався хлопчина. — Була одна копійка, а тепер — тисяча гривень! А що б я зробив, якби знайшов десять тисяч гривень? Купив би корову і поїв би молоком батьків.!
Дивиться, а у нього вже десять тисяч рублів! «Чудеса! — зрадів він, — А що, якби сто тисяч гривень знайшов? Купив би будинок, взяв би собі дружину і поселив би в новому будинку своїх батьків бо вони вже дуже похилого віку!» Швидко розкрив гаманець, — і точно: лежать сто тисяч гривень!
Тут його роздуми взяли: «Може, не забирати в новий будинок батька з матір’ю? Раптом вони моїй дружині не сподобаються? Нехай в старому будинку живуть. І корову тримати клопітно, краще козу куплю. А подарунків багато не стану купувати, отже витрати великі» ” і раптом відчуває, що гаманець-то став легким-прелегким!
Злякався, розкрив його, глядь — а там всього одна копійка лежить, одна-однісінька… Найкраще багатство-в доброму серці, а не у великому гаманці
© Симеон Афонський.
