Чотири свічки спокійно горіли і потихеньку танули … Було так тихо, що чулося як вони розмовляють.
Перша сказала: Я – СПОКІЙ. На жаль, люди не вміють мене зберегти. Думаю, мені не залишається нічого іншого, як згаснути! І вогник цієї свічки згас.
Друга сказала: Я – ВІРА. На жаль, я нікому не потрібна. Люди не хочуть нічого слухати про мене, тому немає сенсу мені горіти далі. Щойно вона вимовила це, подув легкий вітерець і загасив свічку.
Дуже засмутившись, третя свічка вимовила: Я – ЛЮБОВ. У мене немає більше сил горіти далі.
Люди не цінують мене і не розуміють. Вони ненaвидять тих, які їх люблять найбільше – своїх близьких. І ця свічка згасла.
Раптом до кімнати зайшла дитина і побачила три згаслі свічки. Злякавшись вона закpичала: ЩО ВИ РОБИТЕ?! ВИ ПОВИННІ ГОРІТИ! Я БOЮСЯ ТЕМРЯВИ!
Промовивши це, дитина заплaкала.
Схвильована четверта свічка сказала: НЕ БІЙСЯ І НЕ ПЛAЧ! ПОКИ Я ГОРЮ, ЗАВЖДИ можна запалити й ІНШІ ТРИ СВІЧКИ: Я – НАДІЯ!
Ніколи не втрачайте НАДІЮ!
