Більшість людей вважає, що церква – це лише будівля з зображенням хреста. Також, є люди, які вірять в Господа, але до церкви не ходять. Нащо ходити до церкви, якщо Господь спостерігає за нами та чує нас, а помолитися можна й вдома.
«Для чого церква? Віра в мене в душі. Святим отцям довіри немає». Таку відповідь почули від однієї людини. Після розмови виявилося, що вона не молиться ні в церквах, ні вдома.
Така відповідь лунає від тих людей, які не ознайомлені з молитвами. Вони не мають уяви для чого потрібна церква та для чого необхідно розмовляти з Господом. Ці люди бажають, щоб Бог був у них в гаманцях, а не в душах. Для зручності, Господь з кишені, якого виймають коли це потрібно.
Взагалі мовиться не про це. Церква – це не є будівлею, на якій намальований хрест. Церква – це сукупність людей, за допомогою яких складається тіло Христа, де він є головним. Це жива істота, яка стає повноцінною, коли збираються всі разом. Порізно – віряни тільки частини цього тіла.
Згадайте розповідь про прути, коли вони разом у купі – вони мають силу, а по одному слабкі та легко ламаються. Так само й відбувається з людьми, разом вони створюють тіло Господа, а по одному – їх легко вразити, загубити. Для порівняння можна розглянути ще один випадок. Одна цеглина наділена певними функціями, а коли їх багато, вони стають міцнішими. Уявіть собі стіну з цегли, разом вони мають велику силу, завдяки великій кількості цеглин. Так само й молитви, збільшується дієвість, коли моляться багато вірян.
Промовляючи молитви в храмі, кожна людина просить у Господа різну допомогу, й кожна людина отримує певну відповідь на свої молитви. Все це трапляється через єдність молитви.
Людям, що живуть у бурхливому світі, в якому не на мить не думають про Господа, дуже важко налаштуватися на молитву. Такі люди вирушають до церкви та промовляють молитви разом з іншими парафіянами.
Молитви, які промовляють вдома допомагає лише спільній молитві у церкві, але не робить її міцною. Так й Господь відчуває нас на скрізь. А церква це унікальне та особливе місце. Господь дав назву йому – Дім Божий, Дім молитви. Віряни зібравшись разом, читають молитви, служать літургії, причащаються та стають однією живою істотою, яка пов’язана з Господом та один з одним.
Так само можна розглянути на прикладі молитви «Отче наш». Слово «наш» означає більшість людей. Таким чином іде натяк не на молитву окремої людини, а на загальну. Якщо молитву читає одна людини, вона повинна усвідомлювати свою приналежність до Єдиної Соборної Апостольської Церкви, це є найголовніший доказ нашої церковності.