«Не плач, прошу тебе, і витри сльози, —
Шептав мені мій ангел на плечі, —
Біль є у всіх, на праведній дорозі
Неси свій хрест і вдень, і уночі.
Не плач, не треба долю проклинати,
Лиш зачекай — змахну сльозу крилом.
Я пригорну тебе, як може тільки мати,
Вдихну надію й віру над чолом.
Не плач, з тобою прірву ми здолаєм
І вийдемо на рівний світлий шлях.
У небі зірка щастя засіяє.
Ти зрозумій — усе в твоїх руках».
Крізь сльози слухаю я ангела слова,
І як молитва, з вуст моїх злітає:
«Мабуть, Господь недаром у житті
Всі труднощі лиш сильним посилає».
Автор: Любов Горщар