Жінка працювала на м’ясокомбінаті. Одного разу, в кінці робочого дня вона пішла в морозильну камеру, щоб щось перевірити, але двері випадково закрилася — і жінка виявилася замкнена зсередини.
Жінка кричала і стукала щосили, все було безрезультатно, – ніхто не міг її почути. Більшість робітників вже пішли, а зовні морозилки неможливо почути, що відбувається всередині.
П’ять годин по тому, коли смерть здавалася вже неминуча, охоронець заводу відкрив двері, – і жінка дивом врятувалася в той день від смерті.
Пізніше жінка запитала у охоронця, чому він вирішив перевірити морозильну камеру в той день, адже це не входило в його обов’язки.
Охоронець відповів: “я працюю на цьому заводі вже 35 років, сотні людей приїжджають і їдуть щодня, але ти одна з небагатьох, хто вітався зі мною вранці і прощався в кінці робочого дня. Багато хто ставиться до мене, так ніби я невидимий.
Сьогодні, проходячи повз мене, ви, як завжди, сказали мені «Привіт». Але після робочого дня я з цікавістю помітив, що я не почув ваше «Бувай, побачимося завтра», і я не бачив, щоб ви покидали територію заводу. Тому я вирішив перевірити навколо заводу. Я так звик до вашого «привіт» і «бувай» кожен день, адже вони нагадують мені, що я комусь потрібен. Не почувши сьогодні вашого прощання, я зрозумів, що щось сталося. Ось чому я скрізь шукав вас».
Будьте смиренними, любіть і поважайте тих, хто навколо вас.
Адже ми ніколи не знаємо, що буде завтра.
