Одного разу, чоловік дав синові, з дуже важким характером, відро цвяхів і наказав забивати по одному в дерев’яний паркан кожен раз, коли той з кимось посвариться.
В перший же день він забив аж 37 цвяхів. Хлопець поміркував та зробив висновок, що втомився забивати цвяхи, тому потрібно стримуватись. З кожним днем цвяхів доводилось забивати все менше і менше. І коли настав той день, коли він не забив ні одного цвяха в паркан, підійшов до батька та розповів про свої успіхи.
Цього разу чоловік наказав йому виймати по одному цвяху з паркану, кожного разу коли не втратиш контролю над собою.
Хлопець витягнув всі до одного цвяха та з гордістю розповів про це батьку.
Вони підійшли до паркану і чоловік сказав:
— Ти себе дуже добре поводив, але зверни увагу, після цвяхів в паркані залишилась величезна кількість дірок. Він ніколи вже не стане таким як був!
Кожна сварка, лайливі та неприємні слова, залишають в душі тієї людини рани, як в цьому паркані ти залишив дірки.
І скільки б разів, сину, ти не попросив пробачення, рана залишиться назавжди. Душевна приносить такий же біль, як і фізична.