Одна стара жінка весь час плакала. Причиною було те що її старша донька одружилась з торговцем парасольок, а молодша – з торговцем локшини.
Коли стара бачила, що погода гарна і день буде сонячним, вона починала плакати і думала: «Жахливо! Сонце таке велике, і погода така гарна, у моєї донечки в лавці ніхто не купить парасольку від дощу! Як бути?» Так вона думала і мимоволі починала журитися і плакати.
Якщо погода була поганою і шов дощ, то вона знову плакала, на цей раз через молодшу доньку: «Моя донечка торгує локшиною, якщо локшина не висохне на сонці, її неможливо буде продати. Як бути?» І так вона горювала при будь-якій погоді: то через старшу доньку, то через молодшу.
Сусіди ніяк не могли її заспокоїти, і в насмішку прозвали «плаксивою старою».
Одного разу їй зустрівся монах, який спитав в неї , чому вона плаче. Тут жінка виклала всі свої переживання, а монах голосно розсміявся, і сказав: — Пані, не турбуйтесь ви так! Я дам тобі Шлях Звільнення, і ти не будеш більше плакати.
«Плаксива стара» дуже зраділа і стала питати, що за такий спосіб. Монах відповів: — Все дуже просто. Ти лише зміни свій стиль мислення – коли гарна погода і світить сонце, ти не думай про парасольки старшої доньки, а думай про локшину молодшої: «Як світить сонце! У молодшої доньки локшина добре підсохне, і торгівля буде успішною». Коли йде дощ, думай про парасольки старшої доньки: «Ось і дощ пішов! Парасольки у донечки напевне будуть продаватися дуже добре». Вислухавши монаха, стара враз прозріла і стала робити так, як велів монах.
З того часу вона не лише більше не плакала, а завжди була веселою, так що з «плаксивої старої» вона перетворилась в «веселу». Джерело