Роз’їхались діти… Спорожніла хата,
Виросли й онуки…Вже й правнучка є,
Жде їх виглядає, посивіла мати,
І днями, й ночами думи думає…
Похилилась хата й хвіртка біля хати,
Стіральна машина часом барахлить…
Відцвіла вже вишня…Постаріла мати,
Сумно й одиноко їй у світі жить…
Стала на стежині, що веде до хати,
Бігали тут дітки до її гнізда,
А тепер лишилось їй лише чекати,
Від дітей і внуків кожен день дзвінка…
А ще їх у гості завжди виглядає,
Кожен день й щоночі вона дожида…
Приїздіть частіше, вас вона чекає,
Уже й борщ зварила, й пиріжків спекла…
Вже цвіте калина, пахне рута-м’ята,
Нарцизи й тюльпани пломенем горять,
Вікнами моргає і зоріє хата,
Вона, як і мати, ждала й буде ждать…
Ваш приїзд для неї — то найкраще свято,
(Про вас її мрії і її думки)…
Поспішайте, діти, вас чекає мати,
Доки ще не вкрили стежку бур’яни…
автор: геометрія