Свекрухи, віддали синів своїх,
То ж поважайте їх життєвий вибір!
Що важливіше чути – плач чи сміх,
Слова болючі невісток чи їх ”спасибі”?!
Не лізьте із порадами в їх дім,
Як треба, то й самі вас запитають!
Все дуже просто – справа от у чім –
Вони й без вас, як жити в світі, знають!
Раз вже сини зробили такий крок,
То є в них голова своя на плечах!
Не треба ваших ”мудрих” вказівок,
Бо через них у сім’ях – колотнеча!
Свекрухи, пам’ятайте і про те,
Що невістки – це теж чиїсь є діти!
Сина сім’я – це щастя, це святе,
Єдине, що ви маєте – радіти!
© Людмила Степанишена
