Свекрухи, віддали синів своїх,
То ж поважайте їх життєвий вибір!
Що важливіше чути — плач чи сміх,
Слова болючі невісток чи їх »спасибі»?!
Не лізьте із порадами в їх дім,
Як треба, то й самі вас запитають!
Все дуже просто — справа от у чім —
Вони й без вас, як жити в світі, знають!
Раз вже сини зробили такий крок,
То є в них голова своя на плечах!
Не треба ваших »мудрих» вказівок,
Бо через них у сім’ях — колотнеча!
Свекрухи, пам’ятайте і про те,
Що невістки — це теж чиїсь є діти!
Сина сім’я — це щастя, це святе,
Єдине, що ви маєте — радіти!
© Людмила Степанишена