Одного разу, вчитель молодших класів, приніс на урок кульки. Роздав своїм учням та попросив надути й написати на кульці своє ім’я. Діти охоче послухали вчителя та з радістю виконали його завдання.
Потім він забрав їх, гарно перемішав та запропонував знайти кожному свою на протязі 5 хвилин. Діти ринули в пошуки, сміючись від задоволення, але так ніхто й не знайшов кульки зі своїм ім’ям.
Наступним завданням було підібрати кульку, яка знаходилася поряд та віддати її тій дитині, чиє ім’я написане на кульці. Учні впоралися з цим завданням дуже швидко, не пройшло й двох хвилин.
Тоді вчитель зібрав дітей та підсумував мораль, яку намагався донести цим експериментом.
Кульки – це приклад нашого щастя. Якщо шукати його в самоті, то це дуже важко. А якщо дбати про інших, то воно знайдеться дуже швидко.