Бувають різні професії: робота, про яку ми мріяли або ж та, за допомогою якої просто заробляємо на прожиття. Наша сьогоднішня історія про те, як важливо добре виконувати ту роботу, яку сьогодні дав тобі Господь.
Так одного разу і Микола з посади заступника директора однієї з великих фірм пересів у крісло таксиста. Він був хорошим хлопцем, гарно вчився, закінчив один з найпрестижніших вузів, після якого його залюбки запросили на роботу. Більше того, у нього було декілька пропозицій і він міг обирати. Почавши кар’єру в одній з кращих компаній міста на посаді менеджера, швидко дістався крісла заступника директора. Молодий успішний юнак мріяв про нові досягнення.
Проте невдовзі компанія закривається, Микола залишається без роботи. І це ще не все: раптово захворіла мама. Аби зробити їй операцію, потрібна чимала сума грошей. Адже операцію такої складності роблять лише в одній з приватних клінік міста.
— Навіть якщо я продам свою машину, грошей не вистачить, – подумав Микола. І вирішив заробляти на прожиття та операцію мами, таксуючи.
Звісно, це не зовсім та робота, про яку він мріяв, але… Мама завжди вчила, що потрібно добре виконувати свою роботу, де б ти не був і що б не довелось робити.
Відкладених коштів вистачило, аби положити маму на обстеження та почати підготовку. Так, як це потребувало тривалого часу, Микола надіявся заробити за цей період потрібну суму. Аби досягти бажаного результату, він працював з ранку до пізньої ночі, а в обід провідував маму. Так тривало декілька тижнів, аж раптом один з клієнтів попросив Миколу, аби той на один день став його особистим водієм, бо попередній захворів, а терміновість у його роботі дуже важлива. Микола погодився і наприкінці дня, коли вже віз замовника додому, то вони розговорились. Він розказав, чому таксує і як склалось його життя. Хороший вуз, престижна робота, кар’єра, хвороба мами – і ось він з заступника директора тут допомагає людям швидко добратись до місця призначення. Так, це не зовсім те, про що він мріяв, але добросовісно та якісно виконуючи те, що повинен, встиг доставити породіллю до пологового будинку, чоловіка, який би втратив роботу, запізнившись хоч на хвилину, молоду дівчину, яка не встигала на потяг, підвіз літню жінку з важкими пакетами…
— Ой, я ж сьогодні ще не провідував маму, – сумно згадав Микола.
— То давай заїдемо разом, – промовив чоловік.
Так провідавши пані Валентину, Микола відвіз чоловіка додому. Подякував та тільки хотів попрощатися, як той промовив:
— Завтра чекаю тебе о 8.00 у себе в офісі.
— Мене?
— Так. У мене якраз звільнилось місце директора на одній з моїх компаній. Це по твоїй спеціальності, тим більше ти маєш хороший досвід у цій сфері. До завтра!
Микола був дуже здивований. Але залюбки погодився.
Того ж вечора йому зателефонували з клініки і сказали, що, зробивши обстеження, виявили, що пані Валентина почувається набагато краще і операція їй не потрібна, можна просто пройти курс лікування. І тут він зрозумів слова мами про те, що добре виконувати свою роботу, де б ти не був і що б не довелось робити. Бо якщо ти добре будеш виконувати ту роботу, яку сьогодні поклав на тебе Бог, то завтра ти зможеш мати ту, про яку мріяв. Якщо сьогодні ти подаруєш свій день Богові, він подбає про твоє завтра.
Вікторія Сас