2 лютого, православні та греко-католицькі храми святкують Стрітення Господнє. В цей день, проходять великі богослужіння, в яких за обрядом освячують свічки та воду. За традицією, кожна родина повинна мати в домі Стрітенську свічку та Стрітенську воду.
У данину, в цей день, віряни влаштовували пішу ходу з запаленими свічками. Вважалось, що така свічка охороняє людське житло від удару блискавки та грому.
Для виготовлення свічок брали чистий бджолиний віск.
Головною силою Стрітенської свічки повинна бути щира молитва, тоді вона принесе мирне та спокійне життя.
З молитвою та запаленою Стрітенською свічкою, люди освячували свої помешкання та вірили, що вона вбереже та відверне стихійні лиха. Тому, її ще називали – «громовиця», або «громнича».
Стрітенську свічку запалювали при тяжкій хворобі. Проводили обряд окурення при немічі, складних пологах, дитячому переляку, а при зубному болю треба було її гризти та кусати. Нею окурювали все хазяйство: корів з телятами від пристріту, а стадо худоби перед тим, як виганяти на пашу.
Також, обкурювали весь дім при епідеміях та інфекційних хворобах. Коли йшли вперше орати чи жати, ця свічка завжди була при собі в господаря.
Вважали, що при сварці в домі, треба було засвітити Стрітенську свічку й конфлікт припиниться.
Ще, таку свічку ставили біля хворої людини перед смертю, для легшого відходу в інший світ.
Коли помирала відьма, то над нею ставили три свічки та тричі хрест-навхрест переливали над ними Стрітенську воду, щоб вона не повернулася з іншого світу.
Коли на руку з свічки капне віск, вважалося, що буде щастя та достаток цілий рік.
