6 грудня, православний світ відзначає день святителя Миколая. Народився він у Патарі, що в Малій Азії, в родині заможних християн. З дитинства батьки долучали Миколу до релігії та допомогли здобути хорошу освіту. З самого дитинства навколо святого відбувалися дива. За літописами, Микола став на ніжки одразу, як народився, а коли тривав піст, не торкався материного молока. В більш дорослому віці почав вивчати Святе письмо, протягом дня перебував в храмі, а вночі читав молитви. Багато разів проходив паломницькі маршрути. Коли він був на Сільській горі, прийняв рішення вести усамітнений спосіб життя, але голос з неба наказав йому повертатися додому. Єпископ Патарський надав Миколаю сан читця, а потім священнослужителя. Згодом чоловік став єпископом Мири в Лівії.
Святому вдалося пережити багато великих гонінь на християн, його заарештували та посадили в темницю, однак віра його лише зміцніла. Після повернення в свою парафію, продовжував боротися з язичниками та єретиками.
Після смерті батьків, святитель розділив свою спадщину між нужденними, а сам вирішив жити в бідності.
Чудотворець здійснив чимало чудес. В юнацькому віці він воскресив моряка, який загинув на кораблі, що тримав курс на Олександрію. Під час зворотного шляху йому вдалося воскресити іншого матроса. З тих пір Микола вважається покровителем всіх мореплавців. Вони моляться святому про порятунок від шторму.
Одного разу, Миколай Чудотворець зміг врятувати трьох дівчат, батько яких продавали їхню красу за гроші. Він три рази непомітно залишав в будинку мішечки з золотом. Коли господар дізнався, хто це робив, він почав кланятися Спасителю в ноги та дякувати, але він попросив залишити це в таємниці.
Також, серед його заслуг — порятунок трьох жителів Мири, яких несправедливо засудили до страти. Щойно кат збирався виконати наказ, Микола зупинив його та викрив градоначальника. Святитель допоміг багатьом несправедливо засудженим до страти.
Мощі святого почали виділяти миро, тому до нього стали приходити паломники. Їх зберігали в церкві, поки вони не були викрадені італійцями. До того, як це сталося, Микола явився одному чоловікові та наказав ретельніше стерегти мощі. В наш час 65% зберігаються в храмі міста Барі.
Традиції в цей день.
Вперше свято почали відзначати в Німеччині. Це було їх ідеєю — пригощати дітлахів цукерками. Зараз традиція підтримується й в дитячих установах, школах та лікарнях, дітям дарують солодощі.
На свято Святого Миколая діти чекають з нетерпінням, бо в цей день вони отримують подарунки, які знаходять під ялинкою, подушкою, в черевику або в шкарпетці. Однак, Миколай приходить з подарунками лише до слухняних дітей.
Напередодні свята жінки влаштовують прибирання в оселі, варять кутю та накривають щедрий стіл. Через те, що на свято припадав піст, господині пекли пироги з грибною начинкою та пили пиво.
Вранці християни відвідували храм, щоб послухати літургію, а також, поставити свічку проти негараздів.
До Святого Миколая звертаються з молитвами, які він завжди чує та виконує. Після повернення додому, потрібно окропити оселю та худобу святою водою. Ввечері влаштовували святки, співали, танцювали та каталися з гірок на санях.
Селяни наряджалися та ходили по вулицях, роздавали солодощі слухняним й різки неслухняним. Неслухняні повинні були пообіцяти, що будуть поводити себе добре, тому їм теж давали гостинець. Дівчата шили собі вбрання, просили про щасливе заміжжя та проводили обряди ворожіння на судженого.