Так дивно… Розцвіла собі троянда
На гілочці терновій серед ночі,
А вранці сльози, наче діаманти,
Скропили в Воскресінні Божі Очі.
То були сльози Божої Любові,
І крізь ті сльози поглядом Небес
Дивився в нашу душу, в нашу совість
Христос, який Воістину Воскрес!
І думкою, що терня те колюче
Не зможе погубити Дух життя,
Що Істина, воскресши, неминуче
Покличе багатьох до каяття.
Тією думкою троянді усміхнулась:
Вже не вселяло страх колюче терня,
Бо ніжними пелюстками торкнулась
І на Очах Христових сльози втерла…
Надія Кметюк