Ти вибач, Боже, що буває часом
На долю скаржусь і не хочу жити,
До рідних іноді говорю басом,
А то й не хочу зовсім говорити.
Ти вибач, Господи, за всі образи,
Що у життя принесла іншим людям.
Я щиро каюся за все щоразу,
Й готова до розплати й правосуддя.
Ти вибач, Господи, що поміж іншим,
Не завжди відчуваю Тебе й бачу,
Та ти для мене другом є найбільшим,
Здолаєм разом будь-яку невдачу.
© Людмила Степанишена