Два ангели на небі жили,
З початку світу і по нині.
І Богу віддано служили –
І кожній на землі людині.
Один літав з землі до Бога
А другий все відпочивав,
У першого – важка дорога,
А другий мало працював.
От другий в першого питає:
” Чи не втомився, милий друже?
Немов ошпарений гасаєш,
Мені тебе так шкода, дуже!”
“Так я, по іншому не можу.
До Господа з листом літаю.-
Бо просять люди ласку Божу.
Чим можу, тим і помагаю.”
Так мовив перший Ангел стиха.
В чеканні Божого веління.
В людини трапилося лихо
Людина молить про спасіння.
“Тож бачиш, тяжко я працюю,
Важкий свій хліб їм не дарма.
Але чому ти, ледачкуєш?
Для тебе що, листів нема?”
” Не ображай мене, друзяко!
Щасливий Богу послужить,
Але, чомусь, слова подяки
Забули люди говорить.
Подяку Богу не складають,
І вдячності листи не шлють,
Про Бога люди забувають,
Коли у радості живуть.”
Збираймо Ангела в дорогу!
Щоб крила він втомив в труді –
Давайте дякувати Богу
За все добро, що є в житті.
