Два ангели на небі жили,
З початку світу і по нині.
І Богу віддано служили —
І кожній на землі людині.
Один літав з землі до Бога
А другий все відпочивав,
У першого — важка дорога,
А другий мало працював.
От другий в першого питає:
» Чи не втомився, милий друже?
Немов ошпарений гасаєш,
Мені тебе так шкода, дуже!»
«Так я, по іншому не можу.
До Господа з листом літаю.-
Бо просять люди ласку Божу.
Чим можу, тим і помагаю.»
Так мовив перший Ангел стиха.
В чеканні Божого веління.
В людини трапилося лихо
Людина молить про спасіння.
«Тож бачиш, тяжко я працюю,
Важкий свій хліб їм не дарма.
Але чому ти, ледачкуєш?
Для тебе що, листів нема?»
» Не ображай мене, друзяко!
Щасливий Богу послужить,
Але, чомусь, слова подяки
Забули люди говорить.
Подяку Богу не складають,
І вдячності листи не шлють,
Про Бога люди забувають,
Коли у радості живуть.»
Збираймо Ангела в дорогу!
Щоб крила він втомив в труді —
Давайте дякувати Богу
За все добро, що є в житті.