Цінуймо матерів своїх завжди! Поки живі вони, то ми ще діти… Правдивий та щирий вірш!

Цінуймо матерів своїх завжди!
Поки живі вони, то ми ще діти!
Бо їх не стане — цілуватимем сліди,
І доведеться в мить осиротіти.

Даруймо ласку їм, увагу і тепло,
Щоби самотності ніколи не відчули.
Не дай нам, Бог, щоб бур’янами поросло
Так рідне серцю, наше з мамою, минуле!

Цінуймо матерів своїх завжди!
Ріднішого за них, нема нікого…
І бережи їх, Боже, від біди,
Від горя, лиха, і від всього злого!

Цілуймо ніжні материнські руки,
Шануймо сивочолих матерів!
І в час пекучої й далекої розлуки
Спішім на рідний батьківський поріг!

© Людмила Степанишена


Цінуймо матерів своїх завжди! Поки живі вони, то ми ще діти… Правдивий та щирий вірш!