Жінка працювала на м’ясокомбінаті. Одного разу, в кінці дня, коли вона зайшла в морозильну камеру, двері випадково закрилася — і жінка опинилася замкненою зсередини.
Жінка кричала і стукала щосили, все було безрезультатно, – ніхто не міг її почути. Більшість робітників вже пішли, а поза камерою нечутно, що відбувається всередині.
П’ять годин по тому, коли смерть здавалася вже неминучою, охоронець заводу відкрив двері, – і жінка дивом врятувалася в той день від смерті.
Пізніше жінка запитала у охоронця, чому він вирішив перевірити морозильну камеру в той день, адже це не входило в його обов’язки.
Охоронець відповів: «Я працюю на цьому заводі вже 35 років, сотні людей приїжджають і їдуть щодня, але ти одна з небагатьох, хто вітався зі мною вранці і прощався в кінці робочого дня. Багато хто ставиться до мене так, ніби я невидимий… Сьогодні, проходячи повз мене, ви, як завжди, сказали мені: «Привіт». Але після робочого дня я для себе зазначив, що так і не почув ваше «Бувайте, побачимося завтра», і я не бачив, щоб ви залишали територію заводу. Тому я вирішив перевірити навколо заводу. Я так звик до вашого «привіт» і «бувайте» щодня, адже вони нагадують мені, що я комусь потрібен. Не почувши сьогодні вашого прощання, я зрозумів, що щось сталося. Ось чому я скрізь шукав вас».
Будьте смиренними, любіть і поважайте тих, хто навколо вас.
Адже ми ніколи не знаємо, що буде завтра.