В моїй душі чого тільки нема — І сум, і біль, і радість, і кохання! Дивовижний вірш про кожного з нас.

В моїй душі чого тільки нема —
І сум, і біль, і радість, і кохання!
Бува, туди загляну крадькома, —
Аж до кісток проймає хвилювання!

Ну от навіщо стільки там всього?
Там стільки зайвого, що заважає жити!
Та як прибрати звідти все його?
Як душу від такого захистити?

Чим старша з кожним роком я стаю,
То тим сильніше є моє бажання —
Душу, від зайвого, »почистити» свою,
Зробити генеральне прибирання.

Навчитись не смітити всім підряд,
І »за дверима» негатив брудний лишати.
Бо він частенько діє, як снаряд —
Торкнеш легенько й може розірвати…

Чого в душі моїй лише нема!
А скільки зайвого вона в собі тримає!
Та в цьому винна я лише сама,
Я з тих, хто близько до душі усе сприймає!

© Людмила Степанишена