Раптово помер якийсь видатний учений, і його душа постала перед Богом.
Зачарований кількістю і глибиною своїх знань, учений з зухвалістю заявив Творцю: «Ми, люди науки, прийшли до висновку, що більше не потребуємо Тобе! Ми осягнули таємниці і знаємо все, що знаєш Ти: вміємо пересаджувати серце і будь-які органи тіла, вміємо клонувати людей, створювати нові види тварин і рослин…
Словом, ми можемо робити все, що раніше вважалося чудесним і приписувалось Твоїй мудрості та всемогутності. Творець, знаєш, в Тобі вже немає потреби, ми вже не діти твої, ми вже досягли фантастичних успіхів. Ми навіть можемо людину з глини створити легко!» – і за звичкою нахилився, щоб підняти шматок глини, але раптом почув з небес спокійний голос: «Використовуй власну глину…»
