Шляхом життя ішли два пішоходи –
Важкі хрести лежали на плечах.
– О Господи! Дай трішечки свободи –
Упав один і з болем закричав.
– Молю тебе, зроби тягар мій легшим,
Бо я, уже на ноги не зведусь!
Господь почув, одразу ж хрес поменшав,
А інший чоловік змовчав, чомусь.
Так певний час плелися подорожні,
Та перший знов молитися почав:
– Занадто важко йти, я вже не можу!
Отець і тут у допомозі став.
Тягар здрібнів, вмістився на долоні
І далі був би веселішим шлях,
Та враз, його перетяла безодня…
А у скитальців, лиш хрести в руках.
Один, свій хрест, поклавши через прірву,
Молитву Богу склав і перейшов…
А другий, все ні як не міг повірить,
що він щось втратив, а не щось знайшов.
Автор: Алла Мініна
