Як, іноді важко розібратися, хто перед тобою — щирий друг, чи геть не друг? Ось вам чудова притча, яка навчить розбиратися в людях.

Як часто ми помиляємося в людях, безумовно і повністю їм довіряючи? Та життя вчить нас тому, що наївність та щирість — це різні речі. І як же навчитися розбиратися в людях? Відповість ця коротенька притча:

Учень запитав Старця: «Як мені навчитися розбиратися в людях — кому мені довіряти і кого боятися?»- «Скажу тобі спочатку, кого потрібно побоюватися. — Сказав Старець. — Побоюйся самого смиренного на вигляд! Коли побачиш, що хтось кладе перед тобою поклони, обіймає тебе і виявляє тобі своє незвичайну прихильність — ти побоюйся найбільше!» — «Як же так, Старче? — Здивувався учень. — Поясни мені!» — «Тому що він перший і зрадить тебе!»- Відповів старець зітханням.— «А кому ж мені довіряти?»- Запитав учень. — «Довіряй тим, хто простий з тобою і говорить тобі правду, яка б вона не була, ці люди першими прийдуть до тебе на допомогу!» Сказав старий монах: «Істинне смирення завжди непомітно, тому його важко знайти, але, коли знайдеш його — воно тебе ніколи не зрадить».
А чи вмієте ви розбиратися в людях?