Якщо вас спіткала якась неприємність, згадайте ці слова Господа Бога нашого. Обов’язково прочитайте цей правдивий вірш.
У парку Бог на лавочці присів
Послухати, що кажуть перехожі.
І майже кожен подумки молив:
“Так важко жити, я вже так не можу!”
Один хлопчина голову схилив
І йшов кудись, а в серці біль ятрився.
В аварії машину він розбив…
І з того всього гірко зажурився.
” Адже ж ніхто тоді не постраждав,
І сам ти залишивсь на світі жити” –
Господь лиш головою похитав –
Машину зможеш іншу ти купити.
Заплакана дівчина потім йшла
Її, коханий кинув перед шлюбом.
Вона так гірко доленьку кляла,
І білий світ для неї став не любим.
” Та добре, що тепер тебе лишив!
Його душа – одна суцільна зрада,
Усе життя він би гуляв і пив…
Була б ти цьому шлюбові не рада.”
Ніхто не чув, що каже Божий глас,
Всі поспішали плакати й страждати…
Не зрозумівши – що на все свій час,
І що життя потрібно цінувати.
Напевно, ми б по іншому жили
Без нарікань на “лишенько” своє.
Якби нарешті зрозуміть могли
Що у “погано”, своє “добре” є.
автор: Надежда Тихонова
