Жіноче. Посміхнись

Ти бігла мила й безтурботна
За руку з вітром ви взялись
І світ услід кричав щодуху:
Дівчинко, посміхнись…

Ще мить.
Ти – юна і смілива
До сонця тягнешся у вись.
І чуєш голос рідний, милий:
Доню, посміхнись…

А ось вже із тобою поряд.
Той, хто зі снів прийшов колись
Ви разом в щасті, і у горі.
Кохана, посміхнись…

І зовсім скоро, за пів миті
Ти уже в сяйві дитячих лиць
До тебе тягнуть рученята:
Мамо, посміхнись…

То все вона – доля жіноча.
Привід для радості є скрізь.
Лиш підійми до неба очі
І просто посміхнись…

Автор: МАРИНА КУЗЬМЕНКО


Жіноче. Посміхнись